Алина Голубенко
о себе

Ти дивився у дзеркало?

Ти дивився у дзеркало? Бачиш своє відображення – зовнішність. Але якщо зазирнути глибше, побачиш “душу”. Можливо. Тільки щира та смілива людина може зізнатися собі, якою є насправді.

От і дивимося ми на людей, як на їхнє відображення у дзеркалі. Зовнішнє. Загалом усі ж приховують свою сутність. Рисуються один перед одним. Кращими здаватися хочуть. А копнеш трохи глибше – і провалишся. Бо пустота…

Дивишся на дзеркальне відображення людини. Думаєш – звичайна. Не виділяється. Дивишся пильніше… І бачиш – розумні очі. Вони відкривають нам дзеркало душі. І коли така людина заговорить, розбивається на дрібні уламки то брехливе дзеркало, що часто перекручує справжню картинку.

Люди не будуть досконалими ніколи, бо наш двигун – задовольнити свої потреби. Але щоб світ зовсім не сказився, маємо пам’ятати, що кожен з нас хоче бути щасливим. Тому мінімальне, що можемо зробити, – поважати бажання іншого. Що найважче. Бо постійно піклуємося про свою “шкуру”. І не має справи до проблем істот, подібних нам. Чому істот? Тому що нами керують інстинкти. На жаль, одиниці знають, що у них ще є розум і почуття. Це я зрозуміла після одного випадку. Не хочу бути категоричною, бо виключення все ж таки мають місце в цьому житті.

Люди, чому ми не можемо просто насолоджуватися подарованим життям? І тим, що кожен особисто – єдиний у світі такий. Виходить так – ми ладні принизити будь-кого, щоб стати щасливими.

Не заважай іншим робити своє життя. Краще замислися над своїм. Аналізуй свої вчинки. І ніколи не говори, що в людині поганого, скажи, що вона має хорошого.