Алина Голубенко
о себе

Без спілкування з тобою…

Без спілкування з тобою… це як пити вино, але без бокалу – дивишся, згадуєш ніжний, солодкуватий, але такий, що обпалює, смак. Проте тепло на душі стає… Навіть тому, що можеш бачити його зараз. Пам’ятаєш кожен дотик, потім ковток… І знову, і знову повертаєшся думками в себе, в той день, коли вперше смакував ним.

Мрії здійснюються… І в мене була змога один раз відчути цей неповторний смак. Один раз, щоб вистачило запам’ятати кожен момент насолоди. І трепетно берегти його.

Зараз тільки спогади…