Алина Голубенко
о себе

Шлях до гармонії душі

“Всё пройдет. Страдания, муки, кровь, голод и мор. Меч исчезнет, а вот звезды останутся, когда и тени наших тел и дел не останется на земле. Нет ни одного человека, который бы этого не знал. Так почему же мы не хотим обратить свой взгляд на них? Почему?”
Михаил Афанасьевич Булгаков, “Белая гвардия”


Наче маревна ниточка окутує тебе та веде в особливий світ. Опинившись під впливом непомітної оку, але яку відчуває серце, атмосферою тайни, якоїсь іншої культури, що зачаровує, починається подорож.

Викликають посмішку на обличчі та зустрічають першими старі-нові друзі – Проня Прокопівна та її не суджений чоловік Свирид Голохвастов із фільму “За двома зайцями”. Не втрачає ця скульптура своєї актуальності. І манить сфотографуватися біля неї, і замислитися над сучасними принципами побудови сімейного життя. А мораль цієї “байки” така, що, мабуть, тому й досі не везе одружитися в Андріївській церкві, на сходах якої вже стояли колись герої кіно, молодятам, що мають нещирі почуття одне до одного.

Так, вона, найпоетичніша з усіх церков Києва, Андріївська, відкриває шлях до київського Монмартру. Так сьогодні називають Андріївський узвіз, що поєднує Старий Київ (Верхнє місто) та Поділ (Нижнє місто). Колись ця вулиця йменувалася Боричів узвіз та була своєрідним містком між центральною та торговою частиною столиці.

За легендою свою сучасну назву узвіз отримав саме від церкви. Адже колись на місті Дніпра було море, та коли Святий Андрій Первозданний поставив хрест на вершині пагорбу, вода відійшла. Тепер на цьому місті стоїть Андріївська церква та оберігає вулицю-музей.

Довжина її не більше 700 метрів. Проте вона “найбільш київська з усіх київських вулиць” та насичена культурними пам’ятками. Саму вулицю, думаю, можна назвати пам’яткою культури. Адже що не будинок, то музей або художня галерея. Розташовані тут і майстерні художників, і кіоски з продажу картин, скульптур, сувенірів.

Запрошує прожити певні хвилини життя, як за “булгаківських” часів, літературно-меморіальний будинок-музей автора відомих усім романів “Біла гвардія”, “Майстер та Маргарита”. “Музей однієї вулиці” розповість про будинки та людей – жителів Андріївського узвозу. Майстерня-музей відомого скульптора І. Кавалерідзе також відкриває свої двері зацікавленим перехожим.

Спокусливий подув атмосфери спокою, благодаті, культури не відпускає від себе. Вдихаєш повними грудями, насолоджуєшся хвилинами затишного щастя.

Андріївський узвіз – скарбниця під небом, я би так сказала. Відвідаєш цю вулицю та збагатишся духовно. Згадаєш усе хороше, позитивне, що з тобою трапилося сьогодні, вчора, взагалі за життя. Поступово забудуться неприємності, знизиться значущість існуючих проблем. Знайдуться способи їх вирішити.

Це також скарбничка натхнення для творчих людей. Якщо знайдеш ключ її відкрити для себе, – понесуться одна за одною наввипередки думки, поллється поетичне слово чи прозора лаконічна проза.

Це класно, коли мегаполіс має таке містечко, котре відводить тебе в світ, де ти можеш побути у гармонії із собою.