Алина Голубенко
о себе

Подорож, довжиною думки

“Столична залізниця” – так у перекладі з французької звучить метрополітен або метро, як ми звикли його називати. Практичний та швидкий цей вид транспорту чудово підтримує сучасний темпоритм. Він вписався в щоденний графік кожної людини.

Вперше про метрополітен (метро) ми почули в Лондоні. Ця назва походить від компанії “Metropolitan Railway”, що збудувала першу таку дорогу в 1863 році. Значно пізніше з’явився метрополітен в Україні. У 1960 році у Києві, у Харкові у 1975 році, а у Дніпропетровську – у 1995 році.

Метро – це не тільки спосіб пересування – це ще подорож власних думок. У сучасному темпі життя не завжди встигаєш осмислити й охопити все, що відбувається навколо. Зростає роздратованість, нервозність.

М. М. Хананашвілі, автор книги “Інформаційні неврози”, говорить: “…Підраховано, що в економічно розвинених країнах у 1970 році кожна людина у середньому протягом року подорожувала на великі відстані, зустрічалася з великою кількістю людей, отримувала більше інформації, ніж людина у 1900 році протягом всього свого життя”. Сьогодні ми емоційно, інформаційно перевантажені. Шалена конкуренція також вимагає постійно тримати свої мізки “у формі”. Миті, коли ти робиш паузу і видихаєш спокійно, думки врівноважені і ти не думаєш, що тобі робити наступної хвилини, – на рідкість. Хаос, а за ним паніка, супроводжує нас щодня.

У своїй книзі “Як перестати турбуватися і почати жити” Дейл Карнегі писав, що хоча б півгодини на день необхідно залишати для того, щоб побути наодинці з собою. Це потрібно кожній людині, щоб подумати, поміркувати, зважити всі “плюси-мінуси” сьогоднішнього дня, спланувати дії на майбутнє. І навіть просто відпочити, і дати волю своїм фантазіям. І метро досить непогане для цього місце. Хоча, на перший погляд, так і не скажеш. Проте ми навчилися відключатися під час подорожі андеграундом. Тому, чому б не використати із користю 20 – 50 хвилин, поки їдеш у підземеллі?

Твій особистий “престиж” у тому, що під час простого пересування з одного місця в інше, ти використовуєш дорогоцінний час із користю. Так можна зберегти частину свого особистого часу. Я бачила навіть, що декотрі школярі роблять уроки в метро. Є незакінчені справи – подумай, з якої почати, щоб якнайшвидше і продуктивніше з ними впоратися. Наступного тижня маєш принести сценарій свого телевізійного сюжету, а ще не визначився з темою, – чудова нагода “схопити” натхнення та записати хоча б у мобільний декілька варіантів, що спали на думку. Ти переймаєшся чимось, сумуєш – поміркуй, переосмисли ситуацію, знайди вихід. Головне, не поринь у себе настільки, що коли диктор оголосить зупинку, ти зрозумієш, що свою вже проїхав.

“Обережно, двері відчиняються. Наступна станція…” – реальність.